Сontract As An Alter-Normative Form Of Regulatory Influence On Social Relations[Цивільно-Правовий Договір Як Alter-Нормативна Форма Регламентаційного Впливу На Суспільні Відносини]

Традиційним є така структурна побудова механізму правового регулювання, відповідно до якої її елементами виступають норма права, правовідносини, юридичний факт, акти правореалізації. Саме наявністю зазначених елементів забезпечується функціонування механізму правового регулювання суспільних відносин. Слід визнати вищенаведену структуру механізму правового регулювання (правова норма, юридичний факт, правові відносини, акти правореалізації (правозастосування) загальновизнаною в теорії права. В той же час, нормативний регулятор є не єдиним засобом впливу на оцінку суб'єктом можливості власних дій в соціальному середовище. Цивільне-правове регулювання суспільних відносин досягається за посередництвом інших регуляторів. Слід додати, що суспільні відносини є багатомірним соціальним явищем. Багатогранність параметрів, які формують їх зміст та сутність не завжди можливо вписати у вже сформовані нормативні регулятори. Тому норма права може і не регулювати деякі види суспільних відносин. Більш того, диспозиція правової норми може навить не відповідати дійсним потребам суб'єктів певних відносин. Чи навпаки, правова норма може містить в собі засади, принципи або дефініції. Диспозитивність цивільно-правового регулювання суспільних відносин дає їх учаснику можливість самостійно визначити предмет та засоби правової регламентації відносин, які сторони мають укласти. Наведене дозволяє стверджувати, що нарівні з правовою нормою правовим засобом забезпечення дії механізму правового регулювання суспільних відносин є alter-нормативні регулятори (договір, звичай), які представляють собою взаємоузгоджене формування та застосування індивідуально-визначеної моделі поведінки учасників правових відносин, як альтернатива правовій нормі, прийняття на себе елементів її обов'язковості щодо індивідуальних приписів, сформованих сторонами. Цивільно-правовий договір відіграє значну роль в організації економічних, товарно-грошових відносин, за відсутності яких ставиться під сумнів навить ефективність функціонування правової норми. Шляхом укладенням договору учасники цивільних правовідносин надають юридичне значення умовам і обставинам об'єктивної дійсності на власний розсуд. Принцип свободи договору дозволяє учасникам цивільних правовідносин зробити юридичними фактами в межах цих правовідносин будь-які обставини, незалежно від підстави їх виникнення (об'єктивні або суб'єктивні). Таким чином, цивільно-правовий договір є рівноважною, поруч з нормативною (правова норма), формою регламентаційного впливу на суспільні відносини, що дозволяє характеризувати його як alter-нормативний регулятор.