Нікчемний Правочин Як Правоприпиняючий Юридиний Факт Та Його Наслідки

Юридична конструкція нікчемного правочину як юридичного факту зводиться до того, що в об'єктивній дійсності існує подія, яка має схожі риси з правовою моделлю, але ця подія дійсності має вади у зв'язку з чим повністю не відповідає правовій моделі. Крім того, окрема норма закону встановлює, що правочин саме з такими вадами не породжує правових наслідків. У зв'язку з цим, неповна тотожність обставин дійсності правовій моделі може породити фактичний наслідок, але право не визнає його. В силу наведеного правочин і породжує лише ті наслідки, які пов'язані з його недійсністю. Але водночас, можна навести ще один аргумент проти тези стосовно відсутності юридичних наслідків нікчемного правочину. Якщо нікчемний правочин не породжує юридичних наслідків «крім тих що пов'язані з його недійсністю», то як суд може застосовувати двосторонню реституцію або задовольняти віндикаційні позови власників майна. Або розглядати позови про визнання угоди, за яким предмет перейшов до добросовісного набувача, недійсними. Для того щоб правильно зрозуміти поставлену проблему слід зайти до неї з іншого боку і поставити питання дещо по-іншому: які наслідки нікчемного правочину не пов'язані з його нікчемністю? Відповідь на це питання наступна: жодні. Всі наступні наслідки у формі зміни правового становища учасників цивільно-правових відносин прямо або опосередковано пов'язані з нікчемністю правочину у зв'язку з чим всі вони охоплюються ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України. Всі ці наслідки, щонайменше підпадають під правові моделі, встановлені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи є нікчемний правочин протиправним чи ні. В даному випадку саме визнання цих наслідків нормою права є нічим іншим як наданням їм юридичної форми. Адже, якщо предметом такого правочину була річ, її повернення може мати форму наслідків у випадку виконання за недійсним правочином або у випадку відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункти 1, 4 частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України). У зв'язку з цим всі фактичні наслідки нікчемних правочинів завжди супроводжуються і юридичними в силу їх визнання нормами Цивільного кодексу України. Для того щоб нікчемні правочини дійсно не породжували юридичних наслідків їх слід було вивести за межі закону і позбавити всіх учасників таких правочинів можливості звертатися до суду за захистом. В такому б разі правова модель поведінки завершувалася на умовах, недостатність яких заморожувала б подальше її (моделі) слідування. Фактичні наслідки, спричинені нікчемним правочином, мали обходити стороною в Цивільному кодексі України. Норми Цивільного кодексу України не містили б норм щодо відсутності юридичних наслідків нікчемного правочину або просто визначати, що нікчемний правочин не породжує юридичних наслідків.