Integrative theory of legal persons[Інтегративна Теорія Юридичної Особи]

Правова конструкція юридичної особи має давню історію свого розвитку. Не зважаючи на те, що створення конструкції юридичної особи є досягненням Римської правової традиції, значення римського права в становленні сучасного уявлення про юридичну особу незначне. Саме процес концентрації капіталу, обумовлений переходом від натурального господарства до товарного, що пов'язано з розвитком виробничих сил в суспільстві та формуванням відповідного типу економічних виробничих відносин призвів до розвитку цієї конструкції. На сьогодні ми спостерігаємо деформацію цього концепту завдяки ідеї поступового розширення меж відповідальності фізичних осіб за результати діяльності юридичної особи та фрагментарного звуження їх автономії. В наслідок наведеного, фікція юридичної особи набуває ознак реалістичності, які інтерполюються через інтерес особи до корпорації, а також інтерес до такої особи через відповідну юридичну особу. На нашу думку, усталена концепція юридичної особи поступово інтегрує в собі положення теорії інтересу Р. Ієрингу, який вважав, що права і обов'язки юридичної особи в дійсності належать тим фізичним особам, які фактично використовують спільне майно і отримують від нього вигоду. Юридична особа – це не що інше як форма виявлення і опосередкування юридичних відносин дійсних суб'єктів – дестинаторів. З позиції інтегративної теорії юридичної особи, остання – це носій предметно-практичної діяльності та пізнання як сукупна єдність волі, інтересу та капіталу персоніфікованих осіб, яка скерована на досягнення визначеної мети діяльності, активність якої інтерполюється через ознаки організаційної єдності, відокремленості майна, обмеженої юридичної відповідальності та керованої автономності в цивільному обороті.