Сущность Эколого-Экономического Развития В Системно-Управленческом Контексте

Предметом роботи є аналіз основних категорій і понять, які формують теоретичну основу вивчення еколого-економічного розвитку. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування понятійно-термінологічної основи дослідження еколого-економічного розвитку з акцентом на системний та управлінський підходи до його розгляду. Методологія проведення роботи. Робота виконана на основі аналізу наукових джерел, теоретико-методологічного обгрунтування принципів взаємодії людини і природи, причому зі зростаючим акцентом на вплив техногенного суспільства. Результати роботи. Систематизовано основні категорії і поняття, які формують теоретичну основу вивчення еколого-економічного розвитку та розподілено їх відповідні групи: діалектичну, системну та інституційну. Подано авторське визначення еколого-економічного розвитку та зазначено, що еколого-економічний розвиток слід розглядати як певну філософію поступу території (держави, країни, регіону, окремого поселення) з орієнтацією на балансування екологічних та економічних процесів, у результаті чого спостерігаються прогресивні тенденції щодо рівня добробуту суспільства, де вагомим критерієм виступає якість довкілля. Виходячи з практичної необхідності розроблення методичних підходів дослідження еколого-економічного розвитку, розкрито сутність і складові еколого-економічного аналізу.. Обґрунтовано значимість системно-управлінського підходу в дослідженні еколого-економічного розвитку та розглянуто науковий дискурс поняття еколого-економічної системи, її гомологічність з еколого-економічним управлінням. Виділено основні ознаки еколого-економічної системи, серед яких просторова обмеженість, емерджентність, змінність, цілісність і відносна відособленість, здійснення матеріальних, фінансових та енергетичних потоків. Зазначено, що еколого-економічне управління має бути орієнтованим на забезпечення ефективності еколого-економічних систем, яка спричиняється ознакою емерджентості. Вказано на різноцільову охопленість еколого-економічним управлінням системного впливу, що відображає сукупність різних заходів: від нівелювання негативних наслідків узгодження екологічних й економічних процесів до формування екологічної культури населення як важливої передумови з достатнім превентивним ефектом. Обґрунтовано актуальність галузевого підходу дослідження еколого-економічних систем та управління ними, адже для різних видів економічної діяльності характерні специфічні залежності від природного середовища та характер використання його ресурсів і умов. Звернено увагу на необхідність збереження первинної важливості екологічних процесів як основи забезпечення економічного розвитку. Висновки. Без наявності природних ресурсів та безпечного природного середовища, забезпечення позитивної динаміки господарського поступу буде неможливим, навіть за умов впровадження нових технологій. Тому для кожного суспільства питання вироблення моделі економічного розвитку, базованої на екологічних інноваціях, залишається стратегічним пріоритетом.Предметом работы является анализ основных категорий и понятий, которые формируют теоретическую основу изучения эколого-экономического развития. Целью работы является теоретико-методологическое обоснование понятийно-терминологической основы исследования эколого-экономического развития с акцентом на системный и управленческий подходы к его рассмотрению. Методология проведения работы. Работа выполнена на основе анализа научных источников, теоретико-методологического обоснования принципов взаимодействия человека и природы, причем с растущим акцентом на влияние техногенного общества. Результаты работы. Систематизированы основные категории и понятия, которые формируют теоретическую основу изучения эколого-экономического развития и выделены соответствующие группы: диалектическая, системная и институциональная. Представлено авторское определение эколого-экономического развития и указано, что эколого-экономическое развитие следует рассматривать как некую философию развития территории (страны, страны, региона, отдельного поселения) с ориентацией на балансирование экологических и экономических процессов, в результате чего наблюдаются прогрессивные тенденции уровня благосостояния общества, где весомым критерием выступает качество окружающей среды. Исходя из практической необходимости разработки методических подходов исследования эколого-экономического развития, раскрыты сущность и составляющие эколого-экономического анализа.. Обоснована значимость системно-управленческого подхода в исследовании эколого-экономического развития и рассмотрены научный дискурс понятие эколого-экономической системы, ее гомологичность с эколого-экономическим управлением. Выделены основные признаки эколого-экономической системы, среди которых пространственная ограниченность, эмерджентность, изменчивость, целостность и относительная обособленность, осуществления материальных, финансовых и энергетических потоков. Отмечено, что эколого-экономическое управление должно быть ориентированным на обеспечение эффективности эколого-экономических систем, которая вызывается признаком емерджентости. Указано на разноцелевую влиятельность, системное воздействие эколого-экономического управления,на отражение им совокупности различных мероприятий: от нивелирования негативных последствий согласования экологических и экономических процессов к формированию экологической культуры населения как важной предпосылки с достаточным превентивным эффектом. Обоснована актуальность отраслевого подхода исследования эколого-экономических систем и управления ими, ведь для разных видов экономической деятельности характерны специфические зависимости от природной среды и характер использования его ресурсов и условий. Обращено внимание на необходимость сохранения первичной важности экологических процессов как основы обеспечения экономического развития. Выводы. Без наличия природных ресурсов и безопасности среды, обеспечение положительной динамики хозяйственного развития будет невозможным, даже в условиях внедрения новых технологий. Поэтому для каждого общества вопросы выработки модели экономического развития, основанной на экологических инновациях, остается стратегическим приоритетом.