Инновационная И Технологическая Политика Государств

У статті наведено основні характеристики інноваційної політики, як економічної категорії. З урахуванням розглянутих трактувань запропоновано власне визначення поняття «державна інноваційна політика». Розглянуто етапи становлення інноваційної політики. Узагальнено особливості інноваційної та технологічної політики окремих країн. Інноваційний процес пов’язаний з широкими інтелектуальними аспектами обґрунтування і визначення основних його напрямів, моніторингом реалізації, прогнозами й обмеженнями у часі таких інструментів як програми й проекти, адаптованістю до викликів динамічної економіки, розвиток якої визначається інноваціями, особливо в період кризових явищ, а тому набуває значення інноваційна та технологічна політика. У пропонованій статті зроблено спробу узагальнити теоретичні надбання щодо змісту категорій «державна інноваційна політика», дослідити теоретичні та стратегічні аспекти формування інноваційної та технологічної політики України та окремих держав. З урахуванням розглянутих трактувань пропонується визначення: «державна інноваційна політика» сукупність заходів державних органів влади спрямованих на формування, підтримку, активізацію та реалізацію інноваційного потенціалу країни, для створення інноваційного бізнес-середовища в якому інформація та знання стають основними факторами інноваційного розвитку держави. Успіх держав, економічне зростання яких основане на впровадженні найновіших науково-технологічних досягнень та інтелектуальних здобутків, значною мірою визначається ефективністю державної підтримки та інституційним забезпеченням. Як показує досвід розвинених країн світу, вплив інноваційного фактору на економіку має здійснюватися шляхом узгодження інноваційної політики з науково-технологічною, бюджетно-фінансовою, грошово-кредитною та промисловою політикою та за умови досягнення єдності інтересів і встановлення збалансованих стосунків між суспільством, державою, владою, бізнесом та науковими інституціями в цій сфері. На сьогодні беззаперечним є той факт, що кадровий потенціал сучасної української науки і освіти залишається поза межами активного державного впливу, орієнтованого на якісне відтворення, що вказує на загрозу не лише вдалій реалізації нової моделі розвитку економіки, але й збереженні мінімально необхідних інновацій світового рівня. Як результат, визначальною проблемою функціонування вітчизняної економіки є нерозуміння значимості технологічного імператива, який виступає як повинність держави пристосувати всі галузі господарювання до новітніх технологічних вимог сьогодення. Базове значення в інноваційному розвитку України займає технологічний розвиток країни. Аналіз наукових досліджень дає підстави зробити висновок, що Україні все складніше стає залишатись на зовнішніх ринках з традиційною продукцією зокрема, через вплив таких факторів: енергоємність, технологічна відсталість (технологічний розвиток здійснюється за принципом «наздоганяючої модернізації»), тарифи на газ. Удосконалення інноваційної політики у різних країнах відбувається за такими основними напрямами: покращення політики в галузі державних наукових досліджень; удосконалення політики комерціалізації та розвитку малих і середніх інноваційних компаній; технологічна політика; координація та оцінка інтегрованої інноваційної політики. Слід зазначити, що в Україні на даний момент інноваційної та технологічної політики як в концептуальному, так і в формально затвердженому вигляді у формі державного стратегічного документа немає. Отже, для України необхідно усвідомити об’єктивність та неминучість цих явищ, а, вочевидь, процес динамічного економічного розвитку країни не можливий без мобілізації зусиль для досягнення ефективного руху української економіки по технологічній траєкторії еволюції людської цивілізації. Першочерговим завданням при цьому має стати об’єктивна економічна оцінка технологічного розвитку української економіки, що дозволить розробити і впровадити дієві інституційні, законодавчі та економічні заходи розвитку високотехнологічних галузей.В статье приведены основные характеристики инновационной политики, как экономической категории. С учетом рассмотренных трактовок предложено собственное определение понятия «государственная инновационная политика». Рассмотрены этапы становления инновационной политики. Рассмотрено особенности инновационной и технологической политики отдельных стран. Инновационный процесс связан с широкими интеллектуальными аспектами обоснования и определения основных его направлений, мониторингом реализации, прогнозами и ограничениями во времени таких инструментов как программы и проекты, адаптированность к вызовам динамичной экономики, развитие которой определяется инновациями, особенно в период кризисных явлений, а потому приобретает значение инновационная и технологическая политика. В данной статье сделана попытка обобщить теоретические достижения по содержанию категорий «государственная инновационная политика», исследовать теоретические и стратегические аспекты формирования инновационной и технологической политики Украины и отдельных государств. С учетом рассмотренных трактовок предлагается определение: «государственная инновационная политика» совокупность мероприятий государственных органов власти направленных на формирование, поддержку, активизацию и реализацию инновационного потенциала страны, для создания инновационной бизнес-среды, в которой информация и знания становятся основными факторами инновационного развития государства. Успех государств, экономический рост которых основано на внедрении новейших научно-технологических достижений и интеллектуальных достижений, в значительной степени определяется эффективностью государственной поддержки и институциональным обеспечением. Как показывает опыт развитых стран мира, влияние инновационного фактора на экономику должно осуществляться путем согласования инновационной политики с научно-технологической, бюджетно-финансовой, денежно-кредитной и промышленной политикой и при условии достижения единства интересов и установления сбалансированных отношений между обществом, государством, властью, бизнесом и научными институтами в этой сфере. На сегодняшний день бесспорным является тот факт, что кадровый потенциал современной украинской науки и образования остается вне активного государственного воздействия, ориентированного на качественное воспроизведение, что указывает на угрозу не только удачной реализации новой модели развития экономики, но и сохранении минимально необходимых инноваций мирового уровня. Как результат, определяющей проблемой функционирования отечественной экономики является непонимание значимости технологического императива, который выступает как повинность государства приспособить все отрасли хозяйства с новейшими технологическими требованиями современности. Базовое значение в инновационном развитии Украины занимает технологическое развитие страны. Анализ научных исследований позволяет сделать вывод, что Украина все сложнее становится оставаться на внешних рынках с традиционной продукцией в частности, из-за влияния таких факторов: энергоемкость, технологическая отсталость (технологическое развитие осуществляется по принципу «догоняющей модернизации»), тарифы на газ. Совершенствование инновационной политики в разных странах происходит по следующим основным направлениям: улучшение политики в области государственных научных исследований; совершенствование политики коммерциализации и развития малых и средних инновационных компаний; технологическая политика; координация и оценка интегрированной инновационной политики. Следует отметить, что в Украине на данный момент инновационной и технологической политики как в концептуальном, так и в формально утвержденном виде в форме государственного стратегического документа нет. Итак, для Украины, процесс динамичного экономического развития страны невозможен без мобилизации усилий для достижения эффективного движения украинской экономики по технологической траектории эволюции человеческой цивилизации. Первоочередной задачей при этом должна стать объективная экономическая оценка технологического развития украинской экономики, что позволит разработать и внедрить действенные институциональные, законодательные и экономические меры развития высокотехнологичных отраслей.