Подходы И Принципы Регулирования Диспропорций Регионального Развития

Предметом дослідження є теоретичні підходи до структуризації інструментів регулювання регіональних диспропорцій, які склалися в нормативній економічній науці. Метою дослідження є опрацювання та оцінка підходів до регулювання регіональних диспропорцій і формулювання або удосконалення принципів регулювання регіональних диспропорцій. Завданнями дослідження є окреслення теоретичних підходів до регулювання регіональної диспропорційності, формулювання принципів регулювання диспропорційності, надання рекомендації щодо використання цих принципів при виробленні політики впливу на регіональну нерівномірність. Використано методи теоретичного узагальнення та класифікації, групувань, абстрактно-логічний. Показано, що подолання кризового стану регіонів неможливе без послідового державного регулювання соціально-економічної сфери, тому узгодження державного та регіонального інтересів у теоретичному плані реалізується через опрацювання принципів регулювання розвитку регіонів і регіональної диспропорційності. Охарактеризовано поняття «регіональна згода», яка означає вирішення конфлікту інтересів: у площині просторового розвитку економічних, соціальних та екологічних інтересів, а також між державою та регіонами і між органами влади й громадськістю. Результати роботи можуть бути застосовано при розробці теорії регулювання регіонального розвитку та формуванні державної регіональної політики. Принципами регулювання регіональної диспропорційності визначено наступні: врахування та узгодження інтересів зацікавлених сторін, самостійності та незалежності, досягнення паритетності методів регулювання, партнерства, самозабезпечення, оптимальності, здатності сприймати управлінський вплив та обопільності регулювання, відповідальності, винятковості, логічної послідовності. Показано практичні можливості застосування принципів регулювання диспропорцій. Доведено, що принципи не мають ієрархічності, а вибір принципу залежить від мети державної регіональної політики.Предмет исследования составляют теоретические подходы к структурированию инструментов регулирования региональных диспропорций, сложившиеся в нормативной экономической науке. Цель исследования разработка и оценка подходов к регулированию региональных диспропорций и формулировка или усовершенствование принципов регулирования региональных диспропорций. Задачами исследования являются определение теоретических подходов к регулированию региональных диспропорции, формулировка принципов регулирования диспропорций, выдвижение рекомендаций по использованию этих принципов при выработке политики влияния на региональную неравномерность. Использованы методы теоретического обобщения и классификации, группировки, абстрактно-логический. Показано, что преодоление кризисного состояния регионов невозможно без последовательного государственного регулирования социально-экономической сферы, поэтому согласование государственного и регионального интересов в теоретическом плане реализуется через разработку принципов регулирования развития регионов и региональных диспропорций. Охарактеризовано понятие «региональное согласие», означающее разрешение конфликта интересов: в плоскости пространственного развития экономических, социальных и экологических интересов, а также между государством и регионами и между органами власти и общественностью. Результаты работы могут быть применены при разработке теории регулирования регионального развития и формировании государственной региональной политики. Принципами регулирования региональных диспропорций были определены следующие: учета и согласования интересов заинтересованных сторон, самостоятельности и независимости, достижения паритетности методов регулирования, партнерства, самообеспечения, оптимальности, способности воспринимать управляющее воздействие и взаимного управления, ответственности, исключительности, логической последовательности. Показаны практические возможности применения принципов регулирования диспропорций. Доказано, что принципы не имеют иерархичности, а выбор принципа зависит от цели государственной региональной политики.