Использование Объектов Культурного Наследия В Рекреационно-Туристской Деятельности Украины: Современное Состояние И Тенденции

У статті розглянута одна із проблем рекреаційно-туристської діяльності України використання об’єктів культурної спадщини в територіальній організації господарства в контексті євроінтеграційних процесів, наданні екскурсійно-туристських послуг, наповненні бюджету територіальних громад та сучасний досвід інших європейських країн. Метою дослідження є доведення необхідності збереження, використання об’єктів культурної спадщини в рекреаційно-туристській галузі України та вивчення досвіду сусідніх європейських держав. Методи, що були використані в процесі дослідження. У роботі застосовано сукупність наукових методів і підходів, у тому числі системний, структурний, порівняльний, факторний методи, що дозволило реалізувати завдання дослідження. Результати роботи. У статті проаналізовано використання об’єктів культурної спадщини в рекреаційно-туристській діяльності України як джерела наповнення бюджету, важливого чинника соціально-економічного розвитку території. Схарактеризовано процеси переходу від простої охорони пам′яток до ускладнення й трансформації в систему заходів щодо виявлення й вивчення їх з метою всебічного використання в рекреаційно-туристській діяльності, а також повноцінного збереження для наступних поколінь. Галузь застосування результатів. Практика застосування в рекреаційно-туристській діяльності територій. Висновки. Проведений аналіз проблеми дозволяє зазначити, що багата культурна спадщина в Україні використовується не в повній мірі для задоволення екскурсійно-туристських послуг вітчизняного та зарубіжного споживача, соціально-економічному розвитку територій, з’ясовані факти руйнування цілісності історико-культурного ландшафту внаслідок несанкціонованої забудови та перебудови пам′яток архітектури, розграбування археологічних пам′яток тощо. Було встановлено, що фінансування інноваційного розвитку рекреаційно-туристської діяльності в Україні повинно бути багато джерельним, з залученням як вітчизняного, так і іноземного капіталу.В статье рассмотрена одна из проблем рекреационно-туристской деятельности Украины использование объектов культурного наследия в территориальной организации хозяйства в контексте евроинтеграционных процессов, предоставлении экскурсионно-туристских услуг, наполнении бюджета территориальных общин и современный опыт других европейских стран. Целью исследования является доведение необходимости сохранения, использования объектов культурного наследия в рекреационно-туристской отрасли Украины и изучения опыта соседних европейских государств. Методы, которые были использованы в процессе исследования. В работе применена совокупность научных методов и подходов, в том числе системный, структурный, сравнительный, факторный методы, что позволило реализовать задачи исследования. Результаты работы. В статье проанализировано использование объектов культурного наследия в рекреационно-туристской деятельности Украины как источника наполнения бюджета, важного фактора социально-экономического развития территории. Охарактеризованы процессы перехода от простой охраны памятников к усложнению и трансформации в систему мер по выявлению и изучению их с целью всестороннего использования в рекреационно-туристской деятельности, а также полноценного сохранения для будущих поколений. Область применения результатов. Практика применения в рекреационно-туристской деятельности территорий. Выводы. Проведенный анализ проблемы позволяет отметить, что богатое культурное наследие в Украине используется не в полной мере для удовлетворения экскурсионно-туристских услуг отечественного и зарубежного потребителя, социально-экономическом развитии территорий, выяснены факты разрушения целостности историко-культурного ландшафта в результате несанкционированной застройки и перестройки "достопримечательностей архитектуры», разграбление археологических объектов и тому подобное. Было установлено, что финансирование инновационного развития рекреационно-туристской деятельности в Украине должно быть много исходным, с привлечением как отечественного, так и иностранного капитала.