Оцінка Ефективності Механізму Управління Державним Сектором Економіки

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання управління державним сектором економіки. Метою дослідження є здійснення оцінки ефективності механізму управління державним сектором економіки в Україні. Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність наукових методів і підходів, у тому числі системний, структурний, порівняльний, факторний методи, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Результати роботи. У статті розкрито сутність механізму управління державним сектором економіки та підходи щодо оцінки його ефективності. Здійснено аналіз динаміки кількості об’єктів, які змінили державну та комунальну форму власності, об’єктів незавершеного будівництва, малої приватизації в цілому та за групами, оцінку ефективності управління державним сектором економіки. Визначено проблеми управління державним сектором економіки. Галузь застосування результатів. Система державного фінансового регулювання, механізм управління державним сектором економіки. Висновки. Ефективність управління державним сектором полягає в досягненні мети управління, певного якісного результату діяльності або стану об’єкта управління з максимальною економією ресурсів, зокрема нагромадження національного багатства; охорони національної спадщини; раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів; забезпечення сталого розвитку виробничої та соціальної інфраструктури країни. Ефективне управління дозволяє максимізувати результати володіння, користування та розпорядження об’єктами власності в рамках законодавчо встановлених обмежень. Найбільш масштабний і прискорений процес роздержавлення в Україні припав на роки масової приватизації (1992 – 1998 рр.). Найвідчутніше вплинула на зміну структури власності в вітчизняній економіці масштабна приватизація об’єктів груп Б, В і Г. За цей час змінили форму власності 8157 державних об’єктів, що становило 92% всіх проданих за 20 років об’єктів зазначених груп. Причому у період масової приватизації у приватну власність перейшли фактично всі підприємства галузей, які обслуговували внутрішній ринок, а саме: оптової і роздрібної торгівлі, харчової, легкої і місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, з надання побутових послуг тощо. Приватна власність зайняла головну позицію в експортоорієнтованих галузях – чорній металургії, хімічній промисловості і галузях, пов’язаних з ними – коксохімічній, видобутку залізної руди, розподілення електроенергії.