Приоритетные Ориентиры Совершенствования Функций Регулирования Сферы Занятости Населения В Условиях Генезиса Рыночных Отношений

Предметом статті є теоретико-методологічні і практичні аспекти державного регулювання зайнятості населення. Мета статті полягає у визначенні та обґрунтуванні на основі аналізу наукових джерел пріоритетних орієнтирів удосконалення державних функцій регулювання сфери зайнятості населення в умовах генезису ринкових відносин. Теоретико-методологічну основу дослідження становили загальнонаукові (діалектичний, структурно-функціональний) і спеціальні методи пізнання досліджуваних економічних явищ і процесів. У статті визначені пріоритетні об’єкти державного регулювання зайнятості населення, вимоги до формування сучасної цілісної системи такого регулювання. На основі аналізу існуючих підходів до сутності державного регулювання сфери зайнятості населення визначені методологічно важливі орієнтири реалізації регулювання функцій держави, які слід досліджувати в двох аспектах як засіб вираження та реалізації національних інтересів з точки зору збереження та розширеного відтворення трудового потенціалу нації з одного боку, та як важливий захисний елемент інтересів усіх суб’єктів соціально-трудових відносин з іншого. Дана характеристика регулюючих функцій держави у сфері зайнятості населення та основні напрямки їх удосконалення в умовах кризового стану економіки, обґрунтована необхідність їх активізації у сучасних умовах. На основі проведеного дослідження можна зробити висновки, що основним напрямом державного впливу на сферу зайнятості населення є розробка та впровадження соціальних нормативів і гарантій, прийняття відповідних законодавчих і нормативних актів і контролю за їх дотриманням з боку органів влади. Державний вплив на зайнятість повинен відбуватися з урахуванням необхідності дотримування соціально прийнятної диференціації доходів населення та його матеріального становища, оскільки саме розвиненість сфери зайнятості значною мірою визначає рівень оплати послуг праці значної частки зайнятого населення.Предметом статьи является теоретико-методологические и практические аспекты государственного регулирования занятости населения. Цель статьи заключается в определении и обосновании на основе анализа научных источников приоритетных ориентиров совершенствования функций регулирования сферы занятости населения в условиях генезиса рыночных отношений. Теоретико-методологическую основу исследования составили общенаучные (диалектический, структурно-функциональный) и специальные методы познания исследуемых экономических явлений и процессов. В статье определены приоритетные объекты государственного регулирования занятости населения, требования к формированию современной целостной системы такого регулирования. На основе анализа существующих подходов к сущности государственного регулирования сферы занятости населения определены методологически важные ориентиры реализации регулирования функций государства, которые следует исследовать в двух аспектах как средство выражения и реализации национальных интересов с точки зрения сохранения и расширенного воспроизводства трудового потенциала нации с одной стороны, и как важный защитный элемент интересов всех субъектов социально-трудовых отношений с другой. Дана характеристика регулирующих функций государства в сфере занятости населения и основные направления их совершенствования в условиях кризисного состояния экономики, обоснована необходимость их активизации в современных условиях. На основе проведенного исследования можно сделать выводы, что основным направлением государственного влияния на сферу занятости населения является разработка и внедрение социальных нормативов и гарантий, принятие соответствующих законодательных и нормативных актов и контроля за их соблюдением со стороны органов власти. Государственное влияние на занятость должно осуществляться с учетом необходимости соблюдения социально приемлемой дифференциации доходов населения и его материального положения, поскольку именно развитость сферы занятости в значительной степени определяет уровень оплаты услуг труда значительной части занятого населения.