Властная Роль Государства В Проведении Институциональных Изменений

Метою статті є дослідження владної ролі держави в проведенні інституціональних змін для модернізації економіки як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні. Зроблено порівняльний аналіз контрактної та експлуататорської моделі держави щодо можливості проведення економічних та інституціональних реформ. Уточнено визначення інституціональної структури виробництва державних послуг, як упорядкованої сукупності інститутів, які базуються на контрактній парадигмі держави та відповідають вимогам децентралізації, відповідальності та клієнтоорієнтованості. Запропоновано критерії щодо визначення системи показників, які характеризують результати роботи чиновника, закладу та державного управління в цілому. Доведено необхідність верховенства держави як організаційного центру в господарській системі і її панівне становище стосовно кожної підсистеми суспільства. Визначено, що синергетичний ефект у суспільстві залежить від якості свідомо сформованих умов взаємодії суспільних інституцій та проведення низки радикальних змін, які необхідні для сучасного розвитку спільноти кожної країни. Сформульовано провідну місію держави в умовах постіндустріальної трансформації суспільства, яка посилює єдність економічних і соціальних її функцій і покращує якісно трансформацію функцій держави. Виокремлено особливості нового державного управління для формування нового соціально-економічного порядку, в якому фактор «об’єктивності економіки» поступово відтісняється ірраціональною поведінкою людини та посиленням суб’єктивного чинника при прийнятті державних корпоративних управлінських рішень.Целью статьи является исследование властной роли государства в проведении институциональных изменений для модернизации экономической системы, как на общегосударственном, так и на региональном уровне. Произведён сравнительный анализ контрактной и эксплуататорской модели государства для возможности проведения экономических и институциональных реформ. Уточнено определение институциональной структуры производства государственных услуг, как упорядоченной совокупности институтов, которые базируются на контрактной парадигме государства и отвечают требованиям децентрализации, ответственности и ориентации на клиента. Предложены критерии для определения системы показателей, которые характеризуют результаты работы чиновника, организации и государственного управления в целом. Доказана необходимость верховенства государства как организационного центра в хозяйской системе и её господствующее положение относительно каждой подсистемы общества. Определено, что синергетический эффект в обществе зависит от качества созданных условий взаимодействия общественных институций и проведения радикальных изменений, необходимых для современного развития каждой страны. Сформулирована ведущая миссия государства в условиях постиндустриальной трансформации общества, которая усиливает единство экономических и социальных его функций и улучшает качественную трансформацию функций государства. Выделены особенности современного государственного управления для формирования нового социально-экономического порядка, в котором фактор «объективности экономики» постепенно вытесняется иррациональным поведением человека и усилением субъективного фактора при принятии государственных корпоративных управленческих решений.