Основные Аспекты Системного Подхода В Процессе Финансирования Социальной Сферы

Предмет дослідження. Предметом дослідження виступають економічні відносини, які виникають під час трансформаційних змін процесу фінансування соціальної сфери, враховуючи основні принципи та постулати системного підходу. Мета роботи виділення пріоритету підвищення рівня життя населення, зокрема в процесі фінансування соціальної сфери, при розробці довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни. Методи та методологія дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні праці зарубіжних і вітчизняних учених. Застосовано метод системного аналізу, індукції та дедукції тощо. Результати роботи. Процес фінансування соціальної сфери має складну структуру і включає в себе функціонування галузей, організацій та підприємств з метою безпосереднього фінансового забезпечення освіти, науки, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту, громадського харчування, транспорту та зв’язку. Адже вони взаємопов’язані між собою, і при необхідності їх можна представити як підсистеми загальної системи, що визначають спосіб і рівень життя населення. Відповідно, зміст системного підходу полягає в комплексному, системно-структурному аналізі, цілісному розгляді тих або інших складних систем, у висвітленні їх різних аспектів. Системний підхід замість інтуїтивних рішень, заснований на досвіді й здоровому глузді, передбачає використання численних традиційних та новітніх методів якісних та кількісних оцінок. При системному підході всі локальні цілі і завдання підкоряються загальній кінцевій меті вдосконаленню, підвищенню ефективності функціонування системи. І чим складніша система, тим більший ефект від застосування системного підходу при її дослідженні. Це значною мірою відноситься і до дослідження процесу фінансування соціальної сфери. Галузь застосування результатів. Результати дослідження можуть бути використані в таких галузях наукових знань як фінанси, гроші та кредит, соціологія, галузь соціальної сфери, що дозволить використовуючи системний підхід підвищити рівень життя населення в процесі вибору самих оптимальних напрямів фінансування складових соціальної сфери. Висновки. Необхідність застосування системного підходу в процесі фінансування соціальної сфери вимагає використання комплексного підходу до створення цілісного механізму державного регулювання рівня життя населення у сфері його фінансового забезпечення. Комплексний підхід при розробці основних державних програм і програм підвищення рівня життя населення, фактично, властивий соціально орієнтованій ринковій економіці, направленій на людину. У новому методологічному підході принцип комплексності передбачає узгодженість завдань підвищення рівня життя населення із загальними макроекономічними напрямами соціально-економічного розвитку країни, оскільки тільки на стадії опрацьовування загальних напрямів державного розвитку можна закласти, з одного боку, дієві заходи щодо зростання рівня життя (зростання доходів і зменшення їх диференціації, утримання безробіття в соціально допустимих межах, зниження смертності, поліпшення здоров’я та ін.), з іншого підвищити ефективність процесу фінансування соціальної сфери.Предмет исследования. Предметом исследования выступают экономические отношения, которые возникают в процессе трансформационных изменений финансирования социальной сферы, учитывая основные принципы и постулаты системного подхода. Цель работы выделение приоритета повышение уровня жизни населения, в частности в процессе финансирования социальной сферы, при разработке долгосрочной стратегии социально экономического развития страны. Методы и методология исследования. Методологическую и теоретическую основу исследования составляют фундаментальные труды зарубежных и отечественных ученых. Применен метод системного анализа, индукции и дедукции и др. Результаты работы. Процесс финансирования социальной сферы имеет сложную структуру и включает в себя функционирование отраслей, организаций и предприятий с целью непосредственного финансового обеспечения образования, науки, культуры, здравоохранения, социального обеспечения, физической культуры и спорта, общественного питания, транспорта и связи. Ведь они взаимосвязаны между собой, и при необходимости их можно представить, как подсистемы общей системы, определяющие способ и уровень жизни населения. Соответственно, смысл системного подхода заключается в комплексном, системно-структурном анализе, целостном рассмотрении тех или иных сложных систем, в освещении их различных аспектов. Системный подход, в отличие от интуитивных решений, основан на опыте и здравом смысле, предполагает использование многочисленных традиционных и новейших методов качественных и количественных оценок. При системном подходе все локальные цели и задачи подчиняются общей конечной цели совершенствованию, повышению эффективности функционирования системы. И чем сложнее система, тем больший эффект от применения системного подхода при ее исследовании. Это в значительной мере относится и к исследованию процесса финансирования социальной сферы. Область применения результатов. Результаты исследования могут быть использованы в таких областях научных знаний как финансы, деньги и кредит, социология, отрасль социальной сферы, что позволит используя системный подход повысить уровень жизни населения в процессе выбора самых оптимальных направлений финансирования составляющих социальной сферы. Выводы. Необходимость применения системного подхода в процессе финансирования социальной сферы требует использования комплексного подхода к созданию целостного механизма государственного регулирования уровня жизни населения в сфере его финансового обеспечения. Комплексный подход при разработке основных государственных программ и программ повышения уровня жизни населения, фактически, свойственный социально ориентированной рыночной экономике, направленной на человека. В новом методологическом подходе принцип комплексности предусматривает согласованность задач повышения уровня жизни населения с общими макроэкономическими направлениями социально-экономического развития страны, поскольку только на стадии разработки общих направлений государственного развития можно заложить, с одной стороны, действенные меры по росту уровня жизни (рост доходов и уменьшение их дифференциации, удержание безработицы в социально допустимых пределах, снижение смертности, улучшение здоровья и др.), с другой повысить эффективность процесса финансирования социальной сферы.